Ян Курз, Лукаш Тшчіньскі – «Палац фікції – реальність мистецтва 3» | Гродзька 5

thumbnail

Те, що було збережене, одночасно стало затерте.

Серія робіт Лукаша Тшчінського та Яна Курза під спільною назвою «Палац фікції – реальність мистецтва» присвячена пам’яті сучасного мистецтва, а також пам’яті, яка закладена в самому мистецтві. Митці досліджують те, як запам’ятовується мистецтво завдяки присвяченим йому інституціям та глядачами. Автори згадують роботи інших митців та спостерігають як галереї ставляться до їхнього доробку. Об’єктом уваги митців стала діяльність люблінської галереї «BWA» та галереї «Лабіринт».

Заголовок третьої частини проекту Тшчінського та Курза звучить так: «Те, що було збережене, одночасно стало затерте».  Це реверс і переказ речення Яна Свідзінського з 1983 року: «Те, що було в тумані, одночасно стало збережене».

Ян Свідзінський – це автор поняття контекстуального мистецтва, яке він розвивав у маніфесті та багатьох книжках. Він вважав, що твір мистецтва змінює своє значення в залежності від контексту в якому функціонує. Тому неможливо визначити єдине правильне значення цього твору. Будь-яка спроба визначення таких значень, подання в незмінній категорії та ієрархії призводить до того, що зникає сама суть мистецтва, як плинна та нестійка, заснована на щораз нових посиланнях.

Діяльність Тшчінського та Курза відноситься до контекстуального мистецтва. Свідзінський писав, що контекстуальне мистецтво протистоїть стабілізації значень, тому довговічність провокує продукцію застарілих предметів. Відкидає усталене визначення мистецтва. А також: «діяльність контекстуального мистецтва є постійним відкиданням канонів, прагнучих затримати неактуальне значення. Сьогодні підстави контекстуального мистецтва фактично стали коментарем до форми сучасної культури, а усвідомлення плинності значень не тільки мистецтва, але і пам’яті,  вже постійно нас супроводжує.

Свідзинський піднімає питання соціального простору. Тшчінські і Курз роздумують над тим, що пам’ятають в світі мистецтва і як та пам’ять зберігається. Кожен із митців прикладає власну руку до колективної пам’яті, кожен із них вірить, що множинність точок зору у погляді на мистецтва, але і в роботі з пам’яттю є істотна. У якомусь сенсі мистецтво зберігає пам’ять і може її звільнити, але це залежить від контексту.

Жест Яна Свідзінського з 1983 року у новому контексті повторить Вальдемар Татарчук – митець та директор галереї «Лабіринт», опікун доробку та спадщини художника.

Kiedy: Czwartek, 19 maja 2016, godz. 18:00

Коли: Четвер, 19 травня 2016 року, час: 18:00

Де: Гродзька, 5а (партер)

….

Ян Курз – за головне поле  своєї діяльності обрав чужі мистецькі і художні стратегії, а також політичну інституціоналізацію мистецтва. У вільний час займається складанням можливих сценаріїв еволюції мистецтва. До одного з найважливіших, нещодавно розроблених інструментів, включає можливість відключення звуку власного его. З 2015 року співпрацює із Лукашем Тшчінськім. Митці вже співпрацювали під час виставки «Implozja?» в Ясному Домі в Кракові та мали нагоду працювати над фотоархівом філософа Романа Інґардена, ксерографічні вкладки якого Курз знайшов на вулиці неподалік віл краківського MOCAKу.

Лукаш Тшчіньскі – виходячи з позиції документаліста та маючи багаторічний досвід з фотографією, відкинув свою фотодіяльність на користь аналітичної роботи з середовищем, яке в його роботі стає відправною точкою для більш широкого відображення навколо політичних, економічних і культурних питань. Важливим напрямом його діяльності стала гра з позицією авторства, включення чужих стратегій роботи із зображенням, у тому числі сприйняття одержувача, в якості елемента власної художньої практики. Для Лукаша Тшчінські образ стає універсальною дослідницькою культурно-соціальною територією заплутування і стериотипізації образу та особливостей сприйняття. Останнім часом неабияку увагу присвячує стратегії керування пам’яттю за допомогою зображення , а також роботі з пам’яттю мистецтва.