Пострадянська Україна, постросійська Україна – № 59 часопису „Культура Ентер”

thumbnail

Завдяки Майданові ми в черговий раз чітко переконались, що у світі немає інституції „авторитету”, немає загальнолюдських правил, які визначають і впорядковують між людські відносини, немає нічого об’єктивного у цьому світі людей.

На Майдані складалися лише чергові міжнародні договори, трактати, цілі конституції, він показав, що все, що складають люди, довільне до дна, це релятивний кінець і у своєму розумінні неважливе.

У ЦЬОМУ НОМЕРІ:

Сергій Шебеліст – Еволюція Революції
Цей протест в порівнянні з тим, що був у 2004 році, не мав ідола на кшталт Ющенка, на якого тоді покладалися великі сподівання, і вимагав вже зміни системи, а не лише прізвищ.

Андрій Портнов – Українська „Єврореволюція”: вступні висновки
Анексія Криму, також як і пізніше коротко оголошенні плани федералізації України, не лише порушують територіальну цілісність України, а показують, що головною метою путінського режиму є виключення української суверенності. Згідно з логікою Путіна, Україна може існувати як держава виключно в російській зоні впливів і залишатись в постійній залежності від рішень Кремля.

Революція завершилась. Революція розпочалась
З українським слідчим журналістом Дмитром Гнапом про український перелом, поразку опозиції, люстрацію, нову роль українських медіа і суспільну відповідальність розмовляє Томаш Пєхаль.

Микола Рябчук – Майстри культури, кремлівська наглість і спеціальні війни
Сьогодні вже не має більшого значення факт, що це не міфологічні „українські фашисти” панують у Криму, Донецьку чи Харкові, а, власне, справжні російські, вигодувані та благословенні Кремлем. Спеціальна війна передбачає, між іншим, унеможливлення вживання самого терміну „російський фашизм”, виводячи його за рамки поширеного дискурсу у сферу одержимості.

Томаш Пєхаль – Війна світів
Євромайдан став для великої кількості жителів Донецька, Харкова, Луганська, Криму загрозою не тому, що змінив владу, а тому, що вийшов з інтерпретаційного апарату.

Адам Лелонек – Між Євромайданом і геополітикою
З одного боку, у нас є початий з низів, мирний і у своїй натурі і розумінні демократичний суспільний зрив, а з іншого – оплачувану і надихаючу Заходом нелегальну маніфестацію проти легально обраної влади. Так, як прокремлівський журналіст може без проблем довести слушність думки про „загрозу фашизму, на що Москва не може бути пасивна”, так і той прозахідний – про „російський імперіалізм”.

Петро Мацьонжек – Євромайдан і І Річпосполита
Спосіб, у який Брюссель потрактує Київ дозволить нам окреслити, наскільки європейська інтеграція залишається співзвучна з ідеєю солідарності, а не лише зі сферою економічних інтересів. Відповідь на це питання визначить, яким чином у майбутньому ми будемо трактувати свою присутність в ЄС. Чи це буде незобов’язуюча участь, в економічному клубі, чи функціонування у колі спільноти цінностей, яка готова боронити ті цінності, які представляє.

Олександр Доброєр – Євромайдан і українські церкви
„Справжня Європа, християнська Європа залишилась тільки в Росії, у Святій Русі і лише разом Росія, Білорусь, Україна і Молдова можуть стати ядром православної цивілізації, яка стримає це безправ’я, яке поширюється світом”.

Петро Андрусечко – Крим – Россия
У квітні 1992 року віце-президент Російської Федерації Олександр Руцкой піддав сумніву приналежність Криму до України, стверджуючи, що про його статус повинні вирішити самі жителі шляхом референдуму. „У 1954 році було підписано документ, в якому йшлося про передачу Криму Україні. Вірогідно, це було спричинено сонячним ударом або похміллям Хрущова. На моє особисте переконання, жителі Криму мають право вимагати референдум”. Розпочалася перша спроба реалізації сценарію під гаслом „сепаратизм”.

Андрєй Хадановіч – Про солідарність та імперіалізм
Чи можливі якісь українські лекції для білоруської влади? До цього часу ми почули від Лукашенка єдину тверезу думку про територіальну інтегральність України. Плюс трохи похвал, що він, на відміну від Януковича, не буде тікати. Але важко собі уявити, що поза цим всім геройством, в голову йому не прийшов звичайний висновок: хто проллє кров своїх громадян, той назавжди втрачає залишки авторитету.

Андрій Савенець – Хроніка Євромайдану 2013/2014
Хроніка – це спроба скороченої доповіді всіх подій, які протягом чотирьох місяців зими 2013/2014 привели не тільки до повалення режиму Януковича в Україні, але також до серйозних змін у світовій політиці. Ця хроніка завершується анексією Криму Росією та підписанням партнерської асоціації з ЄС, хоча бачимо, що ці події є радше етапами посередньо живої і надалі історії, яка твориться.