Моніка Дрожинська «Бінокль»

«Бінокль» – фільм про погляди, перегляди та сприйняття. Люди можуть ним користуватися, а не тільки переглядати. Стрічка дає можливість пережити певний досвід і не зводиться лише до пасивного спостереження.

Парадокс полягає в тому, що вмонтовані в двері дві дірки, які називають біноклем, не можна використовувати як бінокль. Вони не приближують вид, який ховається  за дверима, лише дозволяють його випробувати в спотвореному оптикою видошукача фрагменті.

Перегляд того, що за дверима, буде можливе лише спочатку одним, а потім іншим  оком окремо. Суцільну картинку ми повинні зібрати самостійно.

За дверима знаходиться недоступне ззовні для людей місце. Стоячи на його порозі мені вдалося з першого погляду побачити тонкощі архітектури, а також історії цього місця.

Тому «Бінокль» зовсім не бінокль, і не наближає те, що знаходиться далеко. Він показує тільки фрагмент спотвореної історії. Я думаю, що власне такою і є чесна розповідь про історію: назавжди уривчаста, суб’єктивно перекручена, і,  крім того, обрізана потребами обставин. Історія в наших очах, без винятку, є інтерпретацією і про це власне йдеться у фільмі  «Бінокль».

Оснащені парою очей двері намагаються трохи розігнати тяжкість історії, яка висить над кам’яницею. В певному сенсі стають «спостерігачем» того, що нам принесе майбутнє. Фото приміщення, що знаходиться за дверима в яких розміщені дірки, я покажу в залах, які називають міщанськими, але це вже зовсім інша історія.

Моніка Дрожинська

  • Znajdź nas na Facebooku